ЩО ТАКЕ ЕФЕКТИВНЕ СПІЛКУВАННЯ: НАВІЩО І ЯК УЧИТИСЯ КОМУНІКУВАТИ

Цікавим є факт, що в українському слові «спілкування» і в сьогодні так часто вживаному латинському за походженням «комунікація» корінь слова має одне й те саме значення, яке вказує на певну єдність тих, що спілкуються. Ефективним же називають таке спілкування, яке закінчується бажаним для мовців наслідком. Щоб воно було вправним, слід дотримуватися певних правил і тим, хто говорить, і тим, хто слухає. У нагоді нам, мовцям, стануть відомі книги Дейла Карнегі. У них часто наголошено на тому, що у своєму зверненні до людини потрібно посилатися, коли це тільки можливо, не на свої, а на її інтереси, тоді й буде відповідна реакція. Дуже важливо вміти почати розмову і вийти з неї, тобто закінчити її так, щоб переконати співрозмовника і досягнути бажаного. При цьому слід пам’ятати, що метою будь-якої промови є слухач. І потрібно зробити так, щоб він залишився задоволеним розмовою.

Це так само, як для хорошого продавця найголовнішим є клієнт. Той, хто продає, не запитає: « Чого вам треба?» Натомість він увічливо скаже: «Чим я можу бути вам корисним?» або «Чим я можу вам допомогти?» Коли ж ми щось придбаємо, то продавець усміхнеться нам: «Дякую!»

Спілкуючись із людьми, потрібно не забувати і про загальнолюдські цінності, і про настанови-заповіді, які прописані в Біблії. Коротко кажучи, коли йдеться про вправне спілкування, корисно весь час згадувати незаперечну істину: «Полюби ближнього, як самого себе». Під час спілкування вона реалізується, зокрема, й у тому, що коли будемо з любов’ю, пошаною ставитися до того, до кого звертаємося, прагнутимемо уявити собі його реакцію на наші слова і запобігатимемо прояву негативу, то й спілкування буде успішним. Тут не йдеться про лукавство, а лише про моральність мовлення (пригадаймо епіграф із Євангелія від Матвія: «Що ненависно тобі самому, не роби нікому».

В Івана Огієнка, відомого історика і філолога, професора, перекладача Біблії з давньоєврейської, арамейської та давньогрецької мов, наведений нами текст із Євангелія передано трохи інакше, хоча думка збережена та ж сама: «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки». У цьому – не лише основа моралі і віри, характерна для багатьох релігій. У цьому – мудрість загальнолюдська, на чому наголошував ще давньокитайський філософ Конфуцій.

Щоб навчитися вправно комунікувати, варто опрацювати і книжки з риторики (науки про ораторське мистецтво), автором якої був давньогрецький філософ Аристотель. Великого значення у спілкуванні він надавав урахуванню психології сприймання, залишив нам низку порад, як-от: постійно додавати новий для слухача матеріал, щоб підтримати його зацікавленість, дати можливість слухачеві самому здогадатися про хід думок автора і відчути від цього задоволення. Аристотель радив, що періоди і їх складові частини не повинні бути ні надто короткими. і не дуже довгими, «тому що коротка фраза часто примушує читача спіткнутися: насправді, коли слухач ще, рухаючись уперед, до тієї межі, про яку несе в собі уявлення, раптово мусить зупинитися через припинення мовлення, він ніби спотикається, натрапивши на перепону. Довгі ж періоди примушують слухачів відставати, подібно до того, як це відбувається з людьми, які, прогулюючись, виходять за передбачені межі: вони таким чином лишають позаду себе тих, хто прогулювався разом із ними».

Потреба вміти комунікувати очевидна. Важко навіть уявити сучасного фахівця будь-якої галузі життєдіяльності без уміння вести конструктивний діалог, організовувати процес спілкування, аналізувати потрібну інформацію, спілкуватися із засобами масової інформації, громадськістю й ін. Та й поза професійною діяльністю жодна людина не може обійтися без уміння володіти словом. У сучасному світі, там, де панує демократія, вміння спілкуватися з іншою людиною, зробити так, щоб вона почула, побачила і при потребі відчула серцем те, з чим ми до неї звертаємося, - це вміння особливо важливе. Пам’ятаймо, що слово - відбиття сокровенних таємниць серця, якостей душі людини, цілого народу. Кожен і всі ми несемо велику відповідальність перед Богом і людьми за кожне сказане слово. Нехай же буде воно животворящим (тим, яке творить життя), нехай служить нам у формуванні єдиної соборної української нації, з могутнім духом, патріотичною енергією віри, надії, любові.

Матеріал підготувала:

Бандюк Галина Олександрівна, учитель української мови та літератури Рівненського природничо-математичного ліцею "Елітар"

 

 

Новини освіти - м. Рівного